Збірна Швейцарії на ЧС-2026: перший чвертьфінал за 72 роки

Збірна Швейцарії на ЧС-2026: тиха команда, яка нікому не програла

Про них майже не пишуть. Їх не показують у нарізках. У них немає гравця, чий гол крутять по колу всі спортивні канали планети. І все одно – вони в чвертьфіналі. Уперше з 1954 року. П’ять матчів, жодної поразки в основний час.

Швейцарці – це та команда, яку всі недооцінюють рівно доти, доки вона не вибиває твого фаворита. Спитайте Італію на Євро-2024. Спитайте Колумбію тиждень тому.

А сьогодні вночі в них – Аргентина. Мессі. Діючі чемпіони світу.

Тож розберімо спокійно: як “Наті” сюди дійшли, чому їхня оборона працює як банківський сейф, і чи є в них бодай теоретичний шанс проти Скалоні.

Відбір, який ніхто не помітив

Швейцарія виграла групу В у європейській кваліфікації – випередила Косово, Словенію і Швецію.

Цифри там показові: 14 очок із шести матчів, 14 забитих і всього два пропущені. Косово рознесли 4:0, Словенію – 3:0, Швецію обіграли двічі (2:0 в гостях і 4:1 у Женеві). Нічия 1:1 у Косово в листопаді 2025-го закріпила перше місце.

Найкращий бомбардир відбору – Бріл Ембол, чотири голи. Не Голанд і не Мбаппе, звісно. Але це й не той тип команди.

Швейцарія пробилася на свій 13-й чемпіонат світу. І поїхала туди без жодних заяв про титул.

Група В: одна нічия і два спокійні матчі

Стартували 13 червня в районі Сан-Франциско – 1:1 з Катаром. Нудно, обережно, багато хто вже писав про “звичні швейцарські гальма”.

А потім вони прокинулися.

18 червня в Лос-Анджелесі – 4:1 з Боснією і Герцеговиною. Граніт Джака закрив рахунок пенальті в компенсований час. 24 червня у Ванкувері – 2:1 з Канадою, однією з господарок турніру.

Перше місце в групі. Далі – плейоф.

Шлях збірної Швейцарії на ЧС-2026: усі матчі

Плейоф: Алжир, потім нерви на 120 хвилин

У 1/16 фіналу швейцарці зустріли Алжир – і, до речі, свого колишнього тренера. Алжирців тренує Володимир Петкович, той самий, що очолював “Наті” до Якіна. Іронія в дії.

Ембол забив у першому таймі, Дан Ндоє – у другому. 2:0, без зайвої драми.

А от 1/8 фіналу проти Колумбії – це вже інша історія. Ванкувер, 120 хвилин, 0:0. Швейцарці майже не створювали моментів. Вони просто не пускали.

Серія пенальті. Мануель Аканджі промахнувся – і потім чесно сказав: “Я сказав Мурі, що це був мій останній пенальті в житті”. Але Грегор Кобель витягнув удар Кучо Ернандеса, а Рубен Варгас реалізував вирішальний.

4:3. Перша в історії Швейцарії перемога в серії пенальті на чемпіонатах світу.

І тут – момент, від якого в українців має щось всередині ворухнутися. Бо єдину попередню серію пенальті на мундіалях швейцарці програли. Кому? Україні. 2006 рік, 1/8 фіналу, Кельн, 0:0 і 3:0 по пенальті. Двадцять років швейцарці носили це в собі.

Тепер прокляття знято.

І, до речі, деталь для тих, хто любить символіку: у 2006-му Швейцарія вилетіла з турніру, не пропустивши жодного гола за весь мундіаль в основний час. Єдина команда в історії, з якою таке трапилося. Двадцять років потому вони знову проходять турнір із майже недоторканими воротами – але цього разу серію пенальті виграють вони.

Гранiт Джака: серце, яким живе збірна Швейцарії на ЧС-2026

Йому 33. Це його четвертий поспіль чемпіонат світу. 145 матчів за збірну – більше за будь-кого в цій команді.

Джака грає в “Сандерленді”, і, чесно кажучи, для гравця такого рівня це трохи дивна адреса. Але на полі це не має жодного значення. Він – метроном. Він розганяє, він гальмує, він переводить м’яч із фланга на фланг довгими діагоналями, які ламають пресинг.

Якін про нього сказав цікаву річ: Джака роками говорив про фінал чемпіонату світу, коли ніхто інший у цій команді про таке навіть не думав. Тепер, за словами тренера, таких гравців у роздягальні кілька.

Сам Джака перед матчем з Аргентиною висловився стримано: ми знаємо, що граємо проти однієї з найвеличніших команд в історії футболу – принаймні за нашого життя.

Він на полі поводиться як другий тренер. Кричить, показує, розставляє. І це не поза – це реально працює.

До речі, сам Джака визнає, що шлях був довгий: перший великий турнір у нього був ще у 2014-му, і відтоді Швейцарія стабільно вилітала – часто саме по пенальті. Тепер він нарешті вивів команду далі, ніж будь-хто з його покоління.

Хто ще тягне збірну Швейцарії на ЧС-2026?

• Грегор Кобель – воротар “Боруссії” Дортмунд. Головна причина, чому Швейцарія тут. Проти Колумбії він відпрацював цілий матч, а потім ще й серію пенальті.
• Мануель Аканджі – центрбек “Інтера”. Спина оборони. Промахнувся з пенальті, але зіграв безпомилково всі 120 хвилин.
• Бріл Ембол – форвард, який тримає м’яч спиною до воріт, виграє верх і дає команді час вийти з оборони.
• Дан Ндоє і Рубен Варгас – швидкість на флангах. Уся контратакувальна ідея Якіна тримається на цих двох.
• Ремо Фройлер – чорнороб, який бігає замість трьох. Без нього блок би не тримався.
• Рікардо Родрігес – ветеран, який, як і Джака, грає свій четвертий мундіаль.

Мурат Якін: тренер, який зробив із Швейцарії проблему

Йому 51. Очолив збірну в серпні 2021-го, змінивши Петковича.

Як гравець – центрбек, 49 матчів за збірну, чемпіонства з “Грассгопперс” і рідним “Базелем”. Як тренер – працював у Швейцарії, коротко в московському “Спартаку”, а потім узяв національну команду.

Його турнірний послужний список говорить сам за себе:

• ЧС-2022 – 1/8 фіналу.
• Євро-2024 – чвертьфінал. По дорозі рознесли чинних чемпіонів Європи – Італію. Вилетіли від Англії по пенальті.
• ЧС-2026 – чвертьфінал уперше за 72 роки.

Схема – компактні 4-2-3-1, за потреби перебудова на трьох центрбеків. Ідея проста: віддати м’яч, стиснути простір між лініями, не дати грати між них, а потім вистрелити в контратаку через Ндоє і Варгаса.

Звучить нудно? Можливо. Але за п’ять матчів турніру швейцарці пропустили лише три м’ячі. І жодного – у плейоф.

Проблема перед головним матчем

Є одна погана новина, і вона серйозна.

Йохан Манзамбі не зіграє. 20-річний півзахисник “Фрайбурга”, дебютант турніру, забив уже три голи – і травмував коліно ще перед матчем із Колумбією. Якін висловився про це різко: втрата Манзамбі б’є по команді величезно, це був справжній шок.

І він має рацію. Манзамбі – це та єдина креативна ланка, яка перетворює швейцарський блок на щось атакувальне. Без нього в схемі 4-2-3-1 на позицію “десятки” виходить Фабіан Рідер – надійніший, але значно менш небезпечний.

Тобто проти Аргентини Швейцарія майже напевно гратиме ще обережніше, ніж проти Колумбії. А це вже межа.

Аргентина: що на них чекає

Тут без ілюзій. Аргентина – чинний чемпіон світу, і вона виграла всі п’ять матчів турніру.

Але подивіться уважніше – і побачите тріщини:

• У 1/16 фіналу вони ледве здолали Кабо-Верде – 3:2, лише в додатковий час.
• У 1/8 фіналу горіли Єгипту 0:2 за 23 хвилини до кінця. І витягнули 3:2 – Ромеро, Мессі та Енцо Фернандес забили три голи за 13 хвилин.

Тобто двічі поспіль аргентинці дозволили суперникам себе притиснути. І двічі витягнули на класі.

Мессі – 8 голів, найкращий бомбардир турніру. Йому 39, і він грає так, ніби це його останній сезон. Бо, найімовірніше, так і є.

Порівняння перед чвертьфіналом

Ймовірність нічиєї в основний час – близько 27%. І це, чесно кажучи, найцікавіша цифра в таблиці. Бо якщо буде нічия – буде серія пенальті. А там у швейцарців тепер є Кобель і свіжий спогад про перемогу.

План на матч: як Швейцарія бачить цю гру

Ось як це, найімовірніше, працюватиме.

Аргентина забере м’яч – і Якін не заперечуватиме. Швейцарці стануть середнім блоком, перекриють центр і виштовхуватимуть аргентинців на фланги. Мессі не отримає простору між лініями – принаймні поки вистачатиме ніг у Фройлера і Джаки.

Головна зброя в атаці – довгі діагоналі Джаки повз пресинг. Ембол чіпляється, Ндоє і Варгас біжать. Усе.

Ключові фактори, які реально вирішать матч:

• Хто заб’є перший. Якщо Аргентина – швейцарський план розсипається, бо відігруватися вони не вміють і не хочуть.
• Форма Кобеля. Проти Колумбії він витягнув матч. Проти Мессі доведеться повторити.
• Дисципліна в штрафному. Аргентина заробляє стандарти, а Мессі виконує їх краще за всіх на турнірі.
• Витривалість. Липневий Канзас-Сіті – це спека і вологість. Швейцарці більшість матчів провели у Ванкувері, де клімат зовсім інший.

Історія Швейцарії на чемпіонатах світу

Коротко, щоб було зрозуміло, наскільки цей чвертьфінал рідкісний.

• 1934, 1938, 1954 – три чвертьфінали. Останній – удома, у Швейцарії, коли в матчі з Австрією було забито 12 голів (5:7). Це досі рекорд результативності в історії мундіалів.
• 1994, 2006, 2014, 2018, 2022 – стабільно 1/8 фіналу. І стабільно виліт.
• 2026 – четвертий чвертьфінал в історії. Перший за 72 роки.

У півфіналі Швейцарія не грала ніколи. Жодного разу. Ось що стоїть на кону цієї ночі.

Найкращий бомбардир країни на ЧС – Йозеф Хюгі, шість голів. Найбільше матчів на мундіалях – Джака і Родрігес, по 16.

Що чекає на переможця?

Сітка вже наполовину зібрана. Франція обіграла Марокко 2:0, Іспанія – Бельгію 2:1 (знову вирішальний гол Мікеля Меріно в компенсований час).

Переможець пари Аргентина – Швейцарія 15 липня в Атланті зустрінеться з переможцем пари Норвегія – Англія. Фінал – 19 липня в Нью-Джерсі.

Уявіть на секунду: Швейцарія в півфіналі чемпіонату світу. Проти Голанда або Кейна. Країна, яка ніколи в житті туди не доходила.

Ось чому цієї ночі в Цюриху та Базелі ніхто не спатиме.

Склад: досвід замість зірок

Якін заявив 26 гравців – і це один із найдосвідченіших складів турніру.

Джака і Рікардо Родрігес грають свій четвертий мундіаль поспіль. П’ятеро гравців – уже на третьому. Наймолодший, Манзамбі, дебютував цього літа після сильного сезону з “Фрайбургом” у Лізі Європи.

Основа виглядає приблизно так: Кобель у воротах; Дені Закарія, Аканджі, Ніко Ельведі та Родрігес у захисті; Фройлер і Джака в опорній зоні; Ндоє, Рідер (замість травмованого Манзамбі) і Варгас попереду; Ембол на вістрі.

Ніяких експериментів. Ніякої ротації заради ротації. Якін знайшов свої одинадцять і не чіпає їх.

Що цікаво: у цій команді немає жодного гравця, якого можна назвати світовою суперзіркою в тому сенсі, у якому нею є Мессі чи Голанд. Аканджі грає в “Інтері”, Кобель – у Дортмунді, Джака – у “Сандерленді”. Це солідний європейський рівень, не більше.

І саме тому їхній чвертьфінал виглядає ще ціннішим.

Чому цю команду постійно недооцінюють?

Тут є одна проста річ, яку варто проговорити.

Швейцарія – не та збірна, за яку купують квитки. Вони не грають красиво. Вони не забивають по чотири за матч (ну, крім Боснії). Їхні матчі часто закінчуються з рахунком 1:0 або 0:0.

Але подивіться на факти:

• На Євро-2020 вони вибили Францію – чинних чемпіонів світу. По пенальті.
• На Євро-2024 вони рознесли Італію – чинних чемпіонів Європи. 2:0, без варіантів.
• На ЧС-2026 вони не програли жодного матчу в основний час.

Це не випадковості. Це система, яка стабільно працює проти команд, що вміють грати з м’ячем, але не вміють ламати щільну оборону.

Аргентина, до речі, саме така команда. Вона любить контроль. Вона любить розтягувати суперника і чекати моменту для Мессі.

Питання лише в тому, чи вистачить швейцарцям сил витримати це 90 хвилин. Або 120.

Ще кілька деталей, які варто знати?

Дрібниці, які зазвичай губляться в передматчевому шумі:

• Матч судитиме португалець Жуан Пінейру. Для нього це перший чемпіонат світу; на турнірі він уже працював на грі Швейцарія – Боснія.
• Швейцарці провели майже весь турнір у Ванкувері – три з п’яти матчів. Канзас-Сіті в липні – зовсім інший клімат.
• Мурат Якін після перемоги над Колумбією сказав, що матч розгорнувся рівно так, як він планував. Тобто нульова нічия за 120 хвилин – це не збіг, а задум.
• Аргентина вигравала всі п’ять матчів, але двічі це були витягнуті з вогню перемоги. Стабільною їхню гру назвати важко.

Ось чому букмекери дають Аргентині перевагу, але не безумовну.

FAQ

Коли Швейцарія грає чвертьфінал ЧС-2026?

Матч проти Аргентини стартує о 04:00 за київським часом у ніч на 12 липня. Стадіон – Arrowhead Stadium у Канзас-Сіті.

Коли Швейцарія востаннє була у чвертьфіналі ЧС?

У 1954 році, на домашньому турнірі. Тобто перерва склала 72 роки.

Хто капітан збірної Швейцарії?

Гранiт Джака, 33 роки, “Сандерленд”. Це його четвертий поспіль чемпіонат світу.

Як Швейцарія пройшла Колумбію?

Нульова нічия за 120 хвилин і перемога 4:3 у серії пенальті. Кобель відбив удар Кучо Ернандеса, вирішальний забив Рубен Варгас.

Хто травмований у складі Швейцарії?

Йохан Манзамбі – травма коліна. Він забив три голи на турнірі й був головною креативною ланкою команди.

Хто тренує збірну Швейцарії?

Мурат Якін, з серпня 2021 року. Раніше виводив команду в 1/8 фіналу ЧС-2022 і чвертьфінал Євро-2024.

Чи грала Швейцарія колись у півфіналі ЧС?

Ні. Жодного разу за 13 участей. Матч з Аргентиною – шанс уперше в історії.

Аналітика перед грою: чи витримає швейцарський блок

Одразу чесно: на момент написання тексту матч ще не зіграний. Свисток – о 04:00 за Києвом.

Тож нижче – не переказ результату, а розбір того, від чого він залежатиме:

• Перше. Мессі проти компактності. Уся швейцарська система будується на тому, щоб не дати супернику грати між лініями. Проблема в тому, що Мессі не потребує багато простору – йому вистачає півметра і однієї секунди. Джака і Фройлер мають закривати зону перед захистом весь матч. Весь. Без пауз.
• Друге. Відсутність Манзамбі. Це не дрібниця, це структурна проблема. Без нього Швейцарія втрачає гравця, який умів вийти з-під тиску сам. Тепер уся надія на довгі передачі Джаки – а їх Аргентина читатиме.
• Третє. Кобель. Найважливіший гравець у цій команді, і без перебільшень. Якщо він проведе ще один матч рівня Колумбії – Швейцарія доживе до 90-ї хвилини при рівному рахунку. А там усе можливо.
• Четверте. Сценарій пенальті. Це, як не дивно, найреальніший шлях швейцарців у півфінал. Вони щойно виграли серію вперше в історії. Психологічний бар’єр знято. А Аргентина в пенальті сильна, але не непереможна.

Мій розклад – приблизно такий:

• Аргентина – фаворит: моделі дають їй близько 57% на перемогу в основний час, Швейцарії – близько 17%, нічия – близько 27%.
• Швейцарія майже напевно не гратиме перший номер, і це не боягузтво, а розрахунок.
• Матч, найімовірніше, буде низькорезультативним. Багато голів тут не буде.
• Ймовірність додаткового часу і серії пенальті – вища за середню.

Конкретний рахунок обіцяти не буду. Цей турнір уже показав, що логіка тут працює вибірково: Бразилія програла Норвегії, Німеччина вилетіла від Парагваю по пенальті, Марокко дійшло до чвертьфіналу. Швейцарія в такій компанії виглядає навіть не найдивнішою історією.

Тиха команда, гучний шанс

У Швейцарії немає Голанда. Немає Мбаппе. Немає гравця, чиє ім’я вигукує стадіон.

Зате в них є структура, дисципліна і воротар, який тягне неможливе. І капітан, який роками говорив про фінал, коли всі навколо крутили пальцем біля скроні.

Аргентина сильніша. Це очевидно, і швейцарці це знають краще за нас. Але турнірний футбол – це не про те, хто сильніший. Це про те, хто витримає 90 хвилин, не зламавшись.

За кілька годин дізнаємося, чи витримає “Наті”. Дивіться матч – таких нічей у футболі буває небагато.