Лідс – Ньюкасл Юнайтед: історія та статистика протистоянь

Лідс – Ньюкасл Юнайтед: як починалася велика історія

Знаєте що? Англійський футбол – це далеко не завжди про блискучі кубки чи космічні бюджети шейхів. Часто це про вітер, дощ, брудні футболки та переповнені трибуни, які ревуть так, що закладає вуха. І коли ми говоримо про справжню класику Півночі, ми маємо на увазі саме ці дві команди. Це не класичне географічне дербі. Але є нюанс. Обидві команди представляють величезні міста, де люди просто живуть футболом.

Коли на поле виходять ці хлопці, повітря стає густим від напруги. Історично склалося так, що обидва регіони – Йоркшир та Тайнсайд – мають потужне промислове минуле. Це райони робочого класу. Люди тут важко працювали, а на вихідних йшли на стадіон, щоб виплеснути всі емоції.

Тому кожна гра між ними – це битва характерів. Це може вам допомогти зрозуміти, чому фанати так люто підтримують своїх навіть тоді, коли клуб летить у прірву нижчих дивізіонів.

Чесно кажучи, їхнє протистояння ніколи не було просто грою за три очки. Це завжди була битва за гордість Півночі. І хоча відстань між містами становить близько ста миль, на полі гравці б’ються так, ніби ділять один двір.

Перші зустрічі: як Лідс – Ньюкасл Юнайтед ділили Північ

Дозвольте пояснити, з чого все почалося. Перші офіційні матчі між цими суперниками відбулися ще у двадцятих роках минулого століття. Тоді футбол був зовсім іншим. Жодних тактичних схем з хибними дев’ятками чи інвертованими фулбеками. Лише жорстка боротьба, довгі передачі та багато фізичного контакту.

“Сороки” (Ньюкасл) на той час вже мали солідну історію і навіть вигравали чемпіонат. А от “Білі” (Лідс) лише шукали своє місце під сонцем. Але вже тоді стало зрозуміло: легкої прогулянки не буде нікому.

Подивіться на загальну статистику їхніх зустрічей за всю історію. Вона дуже красномовна і показує, наскільки рівною часто буває ця боротьба.

Ці цифри не брешуть. Перевага на боці команди з Сент-Джеймс Парк, але йоркширці завжди вміли псувати їм нерви у найвідповідальніший момент. Особливо на своєму рідному стадіоні Елланд Роуд, який славиться своєю шаленою, а іноді й ворожою атмосферою.

Золота ера: коли Лідс – Ньюкасл Юнайтед збирали мільйони біля екранів

Якщо ви запитаєте фанатів зі стажем про найкращі часи цього протистояння, вони без вагань назвуть кінець 90-х та початок 2000-х. Це була епоха, коли обидва клуби гриміли не лише в Англії, а й у Європі.

Суть у тому, що тоді вони не боролися за виживання. Вони билися за путівки до Ліги Чемпіонів. Ньюкасл під керівництвом сера Боббі Робсона грав у яскравий, атакуючий футбол. А молода та зухвала банда Девіда О’Лірі з Лідса просто змітала суперників своєю енергією.

Це був час легенд. І, що найцікавіше, багато зірок встигли пограти за обидва клуби. Вони стали своєрідним містком між двома ворогуючими таборами.

• Гарі Спід. Справжня легенда. Він був серцем півзахисту “Білих” у 90-х, виграв з ними чемпіонат, а потім став ідолом на Тайнсайді. Його трагічна смерть об’єднала обидва клуби у спільному горі.
• Джонатан Вудгейт. Один з найталановитіших захисників свого покоління. Починав у Йоркширі, потім переїхав на Північний Схід. Травми трохи зламали йому кар’єру, але на полі він завжди був звіром.
• Джеймс Мілнер. Хлопець, який, здається, грає у футбол вічно. Він дебютував за свою рідну команду з Йоркшира у 16 років, а після її вильоту перейшов до “Сорок”, де продовжив своє сходження.
• Марк Відука. Великий австралієць. Він забивав божевільні голи за обидві команди, хоча його найкращі роки все ж таки пройшли на Елланд Роуд.
• Лі Боєр. Жорсткий, непоступливий півзахисник. Спочатку випалював центр поля у білій футболці, а згодом робив те саме у чорно-білій.

Коли ці хлопці виходили на поле один проти одного, іскри летіли в усі боки. Ніхто не хотів поступатися. Жодних компромісів.

Незабутні битви на футбольному полі

Ось як це працює в англійському футболі: історію пишуть конкретні матчі. І тут нам є про що згадати. Деякі ігри стали справжньою класикою Прем’єр-ліги.

Пам’ятаєте божевільний матч у грудні 2001 року на Елланд Роуд? Це була просто фантастика. Господарі вели в рахунку 3:1. Здавалося, гра зроблена. Трибуни співали переможні пісні. Але потім гості ввімкнули якусь космічну швидкість і забили тричі, вирвавши перемогу 4:3 у самому кінці матчі. Цей камбек досі крутять у нарізках найкращих моментів АПЛ.

Або згадайте гру у 2020 році, коли “Білі” щойно повернулися до еліти після довгої відсутності. Тоді команда Марсело Б’єлси просто розібрала суперника на запчастини з рахунком 5:2. Це був справжній рок-н-рол на полі. Швидкість, постійні атаки, помилки в обороні та купа емоцій.

Що робить ці матчі такими крутими?

• Безкомпромісність. Жодна команда не грає на утримання рахунку нуль-нуль. Вони завжди біжать вперед.
• Тактичні гойдалки. Груба сила часто зустрічається з тонкими комбінаціями.
• Атмосфера. Фанати обох клубів входять до топу найгучніших у країні. Навіть гостьовий сектор завжди забитий вщент.

Як гроші та амбіції змінили розстановку сил?

Час не стоїть на місці. І сьогодні реалії обох клубів кардинально відрізняються від того, що було двадцять років тому.

Ньюкасл отримав нових власників. Здається, тепер у них є безмежні фінансові можливості. Вони купують топових гравців, грають у Лізі Чемпіонів і будують великий проєкт. Але при цьому вони намагаються не втратити свою ідентичність. Тренер Едді Гау ставить їм інтенсивний футбол, який дуже подобається місцевим вболівальникам.

А що ж їхні суперники? Там все трохи сумніше. Після яскравого спалаху під керівництвом Б’єлси, команда знову пережила кризу і опинилася в Чемпіоншипі. Це класичні американські гірки. То вони збирають компліменти від усієї футбольної Європи, то звільняють тренерів одного за одним і летять у нижчий дивізіон.

Але є речі, які не купиш за гроші. Це історія та трофеї минулого. 

Як бачите, у чорно-білих більше внутрішніх кубків, але йоркширці трохи успішніше виступали на європейській арені у минулому. Обидва клуби мають чим пишатися, хоча їхнім фанатам доводиться часто жити саме спогадами про ті славетні часи.

Фанати: хто кого перекричить?

Футбол без фанатів – це просто тренування. І в цьому протистояннях трибуни відіграють ледь не головну роль.

Уявіть собі Сент-Джеймс Парк. Це велетенський стадіон, який височіє прямо посеред міста. Коли 50 тисяч Джорді (так називають місцевих) починають співати “Blaydon Races”, у суперників просто холоне кров. Вони палко підтримують свою команду і готові розірвати будь-кого за чорно-білі кольори.

З іншого боку – Елланд Роуд. Старий, трохи пошарпаний, але неймовірно атмосферний стадіон. Фанати тут славляться своєю жорсткістю. Вони завжди створюють гостям максимально некомфортні умови. Якщо ти приїхав сюди, будь готовий до того, що тебе будуть освистувати всі 90 хвилин.

Тому виїзди на ці матчі завжди вважаються подією сезону. І ось чому це важливо:

• Це можливість показати, чиї фанати крутіші та гучніші.
• Це справжнє випробування для гравців – грати під таким шаленим тиском.
• Це завжди гарантована пристрасть на полі, бо трибуни просто не дозволять гравцям відбувати номер.

І навіть зараз, коли команди можуть перебувати в різних дивізіонах, зустрічі в кубкових турнірах стають справжнім святом. Бо історію не викреслиш. І пам’ять про ті великі заруби живе в кожному вболівальнику.

Але знаєте, що найкрутіше? Це повага. Попри всі емоції на полі, ці два клуби мають багато спільного. Вони розуміють біль один одного, бо обидва проходили через важкі часи, вильоти, фінансові кризи та жахливе керівництво. Вони знають, що таке справжня вірність своїй команді.

FAQ

Хто частіше вигравав у цих матчах?

Історично перевага на боці “Сорок”. Вони мають понад 50 перемог, тоді як суперники з Йоркшира – близько 40. Але кожна гра – це нова історія.

Чи вважається цей матч справжнім дербі?

Технічно ні, бо клуби з різних регіонів. Але через їхній статус найбільших команд на Півночі та Північному Сході, заруба на полі завжди йде як у справжньому дербі. Ніхто нікого не шкодує.

Який матч був найбільш забивним?

Фанати досі згадують ту саму гру 2001 року, коли гості вирвали перемогу 4:3 на виїзді, програючи по ходу матчу. Це був просто відвал башки.

Хто найкрутіший гравець, що виступав за обидві команди?

Без варіантів – Гарі Спід. Він був і залишається абсолютною легендою і для одних, і для інших. Справжній джентльмен на полі та поза ним.

Чому їхні фанати так недолюблюють один одного?

Це боротьба за статус головної сили Півночі Англії. Обидва міста мають велику гордість і багату історію. Плюс, старі рани від болісних поразок нікуди не зникають.

Чи перетиналися вони у єврокубках?

Ні, на європейській арені вони офіційно між собою не грали. Всі їхні розбірки відбуваються виключно в рамках англійських турнірів: АПЛ, Чемпіоншип та національні кубки.

Де краща атмосфера: на Сент-Джеймс Парк чи на Елланд Роуд?

Ой, тут краще не починати суперечку! Обидва стадіони – це топчик. У Ньюкаслі бере масштабом та єдністю, а в Лідсі – шаленим, іноді навіть лякаючим тиском на суперника.

Крапка в матчі, але не в історії

Футбол змінюється. З’являються нові технології, VAR, захмарні зарплати. Деякі речі стають надто комерційними. Але коли мова йде про такі команди, ти розумієш, за що насправді мільйони людей люблять цю гру.

Це про традиції. Це про те, як дідусь веде онука на той самий сектор, куди ходив сам п’ятдесят років тому. Це про сльози радості після переможного голу на 90+ хвилині і про те, як місто порожніє в день матчу, бо всі або на стадіоні, або біля екранів.

Так, зараз “Сороки” мають більше грошей та перспектив. Вони націлені на найвищі місця. Їхні суперники змушені пробиратися крізь хащі Чемпіоншипу, щоб повернути собі місце в еліті. Але футбол – штука циклічна. І я впевнений, що ми ще не раз побачимо це велике протистояння на найвищому рівні.

І коли вони знову зустрінуться, суддя дасть стартовий свисток, трибуни затягнуть свої пісні, і на полі знову почнеться справжня чоловіча рубка. Бо по-іншому ці хлопці грати просто не вміють. І за це ми їм безмежно вдячні.